joomla
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ТА ВЗАЄМОДІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ
Юрист України

С. В. Лихачов

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри господарського і цивільного права та процесу Донецького університету еконо­міки та права;

Г. О. Червоненко

кандидат історичних наук, доцент кафедри адміністративного і кримінального права та процесу Донецького університету економіки та права

У статті розглядаються правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення громадської безпеки. Аналізуються нормативно-правові акти діяльності основних структурних підрозділів органів міліції у забезпеченні громадської безпеки. Надаються пропозиції щодо вдосконалення правової основи діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері.

Ключові слова: правова основа, діяльність, органи внутрішніх справ, міліція, громадська безпека, удосконалення.

В статье рассматриваются правовые основы деятельности органов внутренних дел в обеспечении общественной безопасности. Анализируются нормативно-правовые акты относительно деятельности основных структурных подразделений органов милиции в обеспечении общественной безопасности. Предлагаются направления по усовершен­ствованию правовой основы деятельности органов внутренних дел в рассматриваемой сфере.

Ключевые слова: правовая основа, деятельность, органы внутренних дел, милиция, общественная безопасность, усовершенствование.

Legal bases of activity of bodies of internal affairs in public safety safeguarding are considered in the article. Regulatory legal acts concerning activity of the basic structural units of bodies of militia in public safety safeguarding are analyzed. Solutions concerning improvement of a legal basis of activity of bodies of internal affairs in the specified sphere are provided.

Key words: a legal basis, activity, bodies of internal affairs, militia, public safety, improvement.



Головною метою адміністративної ре­форми, потреба в проведенні та приско­ренні якої безсумнівна, є якнайповніше забезпечення конституційних засад орга­нізації та діяльності виконавчої влади, втілення в державне управління принци­пів верховенства права, гуманізму, демо­кратизму тощо. Для вирішення цих за­вдань велике значення має реформування всіх основних складових виконавчої вла­ди, зокрема і органів внутрішніх справ.

Безперечною є необхідність перегля­ду існуючої нормативно-правової основи діяльності органів внутрішніх справ, її удосконалення загалом, і в першу чергу того, що стосується охорони громадсько­го порядку та забезпечення громадської безпеки.

Процес формування демократичної правової держави згідно з положеннями Конституції України передбачає наяв­ність якісної правової бази, удосконален­ня законодавства, що регулює відносини у сфері охорони правопорядку та забез­печення громадської безпеки, внесення необхідних змін до нього. Тому розгляд питання правових засад діяльності орга­нів внутрішніх справ щодо забезпечення громадської безпеки є актуальним на сьогодні та потребує найскорішого ви­рішення.

Серед фундаментальних наукових досліджень проблем удосконалення сис­теми органів внутрішніх справ слід від­значити праці О. Бандурки, А. Берлача, Г. Зуйкова, Ю. Кравченка, А. Комзюка,

О. Негодченка, Г. Туманова, В. Шкарупи, Х. Ярмакі та ін. Усі вони обґрунтовують розгляд цієї системи як складного соці­ального організму, що містить велику кількість поєднаних частин, взаємо­пов’язаних між собою різноманітними зв’язками та явищами правової дійснос­ті. Але, на нашу думку, недостатньо ува­ги приділено саме особливостям право­вого забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення громадської безпеки.

Метою статті є визначення особли­востей правового забезпечення діяль­ності органів внутрішніх справ щодо за­безпечення громадської безпеки на су­часному етапі розвитку українського суспільства.

Зазначимо, що важливим етапом роз­витку української міліції стало ухвален­ня Верховною Радою УРСР 20 грудня 1990 р. Закону Української РСР «Про мі­ліцію», яким було закладено правову основу діяльності міліції України [1].

Що стосується правових засад діяль­ності органів внутрішніх справ за часів незалежності української держави, то органи внутрішніх справ відносяться до підпорядкування Міністерства внутріш­ніх справ. Безпосереднє управління у га­лузі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки здійснює МВС України та його органи на місцях. Основ­ними завданнями МВС України згідно з Положенням про Міністерство вну­трішніх справ України є організація та координація діяльності ОВС щодо за­хисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення безпеки громадян [2].

До основних напрямів діяльності ОВС належать: гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, сво­бод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; запобі­гання, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів і розшук осіб, які їх вчинили; забезпечен­ня безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; ви­конання адміністративних стягнень; га­рантування тощо.

Процес управління органами вну­трішніх справ становить єдину систему взаємопов’язаних і у певному порядку ви­конуваних дій, які можна розглядати як його елементи або стадії. Він визначає ди­наміку реалізації цілей управління через систему дій операцій, які змінюються, розвиваються та вдосконалюються. У про­цесі управління виявляють цілі та зумов­лені ними завдання й функції органу вну­трішніх справ. Цьому процесу притаман­ні безперервність, циклічність, його здій­снюють водночас у різних напрямах.

Правовою основою діяльності орга­нів внутрішніх справ у сфері забезпечен­ня громадської безпеки є: Конституція України [3], Кодекс України про адміні­стративні правопорушення [4], Кримі­нальний і Кримінально-процесуальний кодекси України [5; 6], Закон України «Про організаційно-правові основи бо­ротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р. за № 3341 [7], «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р. за № 2135 [8], «Про міліцію» [1], «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.


за № 1789 [9], «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 р. за № 20 [10], інші закони та міжнародно-правові угоди.

Розглянемо більш детально правові основи діяльності деяких підрозділів ОВС у сфері забезпечення громадської безпеки.

Так, діяльність кримінальної міліції ОВС спрямована на запобігання, при­пинення, розкриття тяжких злочинів, а також здійснення оперативно-розшу - кової діяльності. Апарати кримінальної міліції є самостійними підрозділами, що входять до структури всіх ОВС по вер­тикалі - від центрального апарату МВС України, головних управлінь МВС Укра­їни, Головних управлінь АРК, міста Киє­ва та Київської області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі і на транспор­ті і до підпорядкованих їм ОВС у райо­нах, районах міст та на транспортних магістралях.

Правову основу її діяльності станов­лять правові акти, що регулюють право­відносини з громадської безпеки та спо­кою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих пра­вових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України («Про міліцію», «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. [11], «Про адміністративний нагляд за осо­бами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 р. [12], «Про держав­ний захист працівників суду і правоохо­ронних органів» [13], «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві» [14], «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекур­сорів та зловживання ними» [15] та ін.), постанови Верховної Ради України (зо­крема, постанова «Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради Укра­їни з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» [16]), укази й розпорядження Президен­та України (зокрема, Указ «Про невід­кладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» від 06.02.2003 р. [17]), а також постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, «Про Концепцію розвитку системи Мі­ністерства внутрішніх справ» [18]) та інші нормативно-правові акти України.

Оперативно-розшукова діяльність кримінальної міліції ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням. Повноваження на здійснення оперативно-розшукової діяльності в ОВС України мають підроз­діли: кримінальної міліції (карного роз­шуку, Державної служби боротьби з еко­номічною злочинністю, боротьби з неза­конним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах дітей, розвідувально - пошукової діяльності, оперативно - технічних заходів); спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинніс­тю; транспортної та спеціальної міліції; судової міліції.

Права оперативних підрозділів орга­нів внутрішніх справ визначені законами України «Про міліцію», «Про оперативно - розшукову діяльність», «Про органі­заційно-правові основи боротьби з орга­нізованою злочинністю», «Про державний захист працівників суду і правоохорон­них органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», Кримінально-процесу­альним кодексом України та ін.

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, положення тощо. Наприклад, Наказ МВС України «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» від 11.11.2010 р. № 555 [19], На­каз МВС України «Про Департамент охо­рони громадського порядку» від 08.06.2011 р. № 321 [20], Статут патруль­ної служби міліції [21], Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб [22] та інші нормативні акти.

Основним базовим законодавчим до­кументом, на який повинні спиратися дільничні інспектори міліції при взаємодії з працівниками інших служб міліції і на­селенням з питань охорони громадського порядку та громадської безпеки, профі­лактики правопорушень та розкриття злочинів (котрі належать до їхньої компе­тенції), є Конституція України, норми якої мають найвищу юридичну силу. Згідно зі статтею 36 Конституції України громадя­нам України надається право на свободу об’єднання в політичні партії та громад­ські організації (в тому числі і такі, які сприяють роботі міліції) для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задово­лення політичних, економічних, соціаль­них, культурних та інших інтересів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає порядок вза­ємодії громадськості з міліцією, у тому числі і дільничними інспекторами міліції: згідно зі статтею 6 КУпАП, державні ор­гани, громадські організації, трудові ко­лективи розробляють і здійснюють захо­ди, спрямовані на запобігання адміністра­тивним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає залучення громадян до взаємодії з правоохоронними органами, а також з дільничними інспекторами мілі­ції (які за КПК є органом дізнання) як понятих (ст. 127), перекладачів (ст. 128), спеціалістів (ст. 128-1), експертів (ст. 75), представників потерпілого, цивільного по­зивача та цивільного відповідача (ст. 52), законних представників неповнолітнього злочинця (ст. 441) та ін. Крім того, КПК України передбачає особливості взаємодії органів досудового слідства з ДІМ при розслідуванні та розкритті злочинів, на­приклад стаття 114 КПК, за якою слідчий за кримінальною справою, яка знаходить­ся в його провадженні, має право давати ДІМ доручення та вказівки про виконан­ня розшукових і слідчих дій та вимагати від ДІМ сприяння при виконанні окремих слідчих дій.

Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і дер­жавного кордону» [23] регламентує по­рядок створення, реєстрації та організа­ції громадських формувань, зміст стату­ту цих формувань, форми і методи ді­яльності. У цьому нормативному акті вказується порядок застосування заходів фізичного впливу та спеціальної техніки членами громадських формувань при здійсненні функцій по охороні громад­ського порядку та забезпеченні громад­ської безпеки. Указуються форми взаємо­дії міліції з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку та гро­мадської безпеки.

Наступним законом, який регламен­тує взаємодію громадськості з ОВС, є За­кон України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 р. [24]. Цей За­кон визначає правовий статус, порядок організації та діяльності органів само­організації населення. Орган самоорга­нізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окре­мих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні коміте­ти, комітети мікрорайонів, комітети ра­йонів у містах, сільські, селищні коміте­ти. Основними завданнями органів само­організації населення є: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні пи­тань місцевого значення в межах Консти­туції й законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної тери­торії, інших місцевих програм.

Співробітництво ОВС з населенням щодо забезпечення громадського порядку та громадської безпеки розглянуто також в Програмі МВС України з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучання громадян до про­філактики правопорушень, боротьби зі злочинністю, що прийнята 31.08.2005 р.

Головною метою Програми є налаго­дження партнерських стосунків між на­селенням і міліцією України для більш ефективного подолання антисуспільних явищ, усунення причин і умов вчинення суспільно небезпечних діянь, профілакти­ки правопорушень, забезпечення надійно­го захисту особи, суспільства, держави від протиправних посягань. Відповідно до рі­шення колегії одним з основних напрямів діяльності ОВС повинні стати цілеспрямо­вані зусилля щодо подолання соціальної апатії та пасивності значної частини гро­мадян у сфері охорони правопорядку та боротьби з правопорушеннями.

Програмою передбачено створення правових засад для функціонування, розвитку партнерських стосунків між міліцією і населенням; максимальне ви­користання позитивних форм та методів взаємодії міліції та населення щодо по­долання негативних протиправних явищ у суспільстві; налагодження ділового співробітництва міліції з населенням і громадськими інститутами тощо. Пра­цівникам ОВС пропонується всіляко стимулювати, заохочувати громадську активність, засновану насамперед на природному прагненні людей до об’єднання з метою самозахисту.

Аналіз кримінально-процесуального законодавства, законів України «Про мілі­цію», «Про оперативно-розшукову діяль­ність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» й інших законодавчих і відомчих норма­тивних актів дає підставу стверджувати, що взаємодія міліції із населенням може здійснюватися в гласній і негласній формах співробітництва. Така взаємодія має бути регламентована чинним законодавством за згодою особи, яка бажає співпрацювати. Крім того, не має бути загроз небезпечних наслідків для життя і здоров’я осіб, які бе­руть участь у проведенні тих або інших заходів або надають іншу допомогу.

Головним змістом такої взаємодії є необхідність легалізації оперативно - розшукових дій, надання кримінальному судочинству відомостей про задокумен­товані факти і перехід оперативно - розшукових заходів у докази. Під час реалізації оперативно-розшуковик дій шляхом порушення кримінальної справи такі громадяни набувають процесуаль­ного статусу свідків, спеціалістів, поня­тих, експертів. У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» ви­значено, що взаємодія оперативних під­розділів із громадянами здійснюється у формі надання допомоги щодо прове­дення оперативно-розшукових заходів.

Підвищення ефективності взаємодії міліції з громадськістю значною мірою залежить і від якості Закону, який регулює ці відносини і від своєчасного та ділового надання допомоги громадянам та громад­ським формуванням по охороні громад­ського порядку та державного кордону з боку органів державної виконавчої вла­ди і місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ. Несправедливо забуті, старі та нові форми залучення населення до правоохоронної діяльності, як вітчиз­няні, так і зарубіжні, не є остаточними, тому що кожному етапу розвитку суспіль­ства відповідає певний рівень розвитку особистості або громадськості, безпеки та правопорядку в державі, що ще раз пере­конливо свідчить про важливість науко­вого аналізу процесу становлення і роз­витку інституту участі громадян в право­охоронній діяльності.

Проведений аналіз існуючої на сьо­годні правової бази діяльності органів внутрішніх справ та взаємодії з громад­ськістю щодо забезпечення громадської безпеки уможливив наступні висновки.

Проблема громадської безпеки та взаємодії ОВС з населенням була акту­альною завжди, а в наш час набуває осо­бливого значення. Перехід до ринкової економіки супроводжувався розривом зв’язків, що раніше існували в усіх сфе­рах життя суспільства, політичною, еко­номічною й соціальною нестабільністю, переглядом цінностей, що стали для ба­гатьох звичною системою. У цих умовах особливо необхідним є стабілізуючий фактор, і цю роль можуть успішно ви­конати тільки закони, які повинні стати основою державного та суспільного жит­тя. Тому так багато уваги приділяється питанням формування правової держа­ви, створенню нового, що відповідає су­часним умовам, законодавства, забез­печенню його неухильного виконання.

Розглянута у статті проблема є до­сить актуальною і тому потребує подаль­ших наукових дискусій щодо її розуміння та теоретичного і практичного обґрун­тування.



Література ____________________________________________________________

1. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 р. № 565 // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20 (з наступ. змінами та допов.).

2. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 383 // Офіц. вісн. України. - 2011. - № 29. - Ст. 1222.

3. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1984. - Дод. до № 52. - Ст. 1122 (з наступ. змінами та допов.).

5. Кримінальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради УРСР - 1961. - № 2. - Ст. 14 (з наступ. змінами та допов.).

7. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від

30.06.1993 р. № 3341 // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.

8. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 р. № 2135 // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

9. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789 // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

10. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24.01.1995 р. № 20 // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. -№ 6. - Ст. 35.

11. Про дорожній рух : Закон України від 30.06.1993 р. № 3353 // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 31. - Ст. 338.

12. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 01.12.1994 р. № 264 // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 52. - Ст. 455.

13. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 р. № 3781 // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 50.

14. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від

23.12.1993р. № 3782 // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.

15. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними : Закон України від 15.02.1995 р. № 62 // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 10. - Ст. 62.

16. Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю : постанова Верхов. Ради України від 26.01.1993 р. № 2931 // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 11. - Ст. 87.

17. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю : Указ Президента України від 06.02.2003 р. № 84 // Офіц. вісн. України. - 2003. - № 6. - Ст. 228.

18. Концепція розвитку системи МВС України [Електронний ресурс] : Постанова Каб. Міністрів України від 24.04.1996 р. № 456. - Режим доступу: http://zakon1.rada. gov. ua/laws/show/456-96- /Л0%ВЕ

19. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 11.11.2010 р. № 555 // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 95. - Ст. 3386.

20. Про затвердження Положення про Департамент охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 08.06.2011 р. № 321. - Режим доступу: http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/MVS246.html.

21. Статут патрульно-постової служби міліції [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України від 28.06.1994 р. № 404. - Режим доступу: http://zakon1.rada. gov. ua/laws/show/z0213-94. - Назва

з екрана.

22. Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб [Електрон­ний ресурс] : наказ МВС України від 14.08.1995 р. № 548. - Режим доступу: http://zakon1.rada. gov. ua.

23. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22.06.2000 р. № 1835 // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.

24. Про органи самоорганізації населення : Закон України від 11.07.2001 р. № 2625 // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 48. - Ст. 254.