joomla
ОКРЕМІ ПИТАННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ПРОВАДЖЕННІ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ
Юрист України

В. І. Маринів

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Розглядаються питання участі прокурора у провадженні з перегляду судових рішень. Здійснюється порівняльний аналіз процесуального порядку участі прокурора у процедурі оскарження рішень суду за чинним законодавством та проектом Кримінального процесуального кодексу. Надаються пропозиції щодо вдосконалення нормативної регламентації зазначених питань.

Ключові слова: прокурор, підтримання державного обвинувачення, кримінальне провадження, перегляд судових рішень, виконання судових рішень у кримінальних справах.

Рассматриваются вопросы участия прокурора в производстве по пересмотру судебных решений. Осуществляется сравнительный анализ процессуального порядка участия прокурора в процедуре обжалования решений суда по действующему законодательству и проекту Уголовного процессуального кодекса Украины. Предоставляются предложения по усовершенствованию нормативной регламентации указанных вопросов.

Ключевые слова: прокурор, поддержание государственного обвинения, уголовное производство, пересмотр судебных решений, исполнение судебных решений по уголовным делам.

The questions of Prosecutor’s participation in proceedings of reviewing court decisions are discussed. The comparative analysis of procedures for Prosecutor in the course of appeals according to the acting legislation and the Draft. Criminal procedural Code of Ukraine are used. There are propositions for improvement of normative regulation of these questions.

Key words: prosecutor, support state prosecution, criminal proceedings, review of court decisions, execution of court decisions on criminal cases.

У зв’язку з прийняттям нового Кри­мінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та рефор­муванням законодавства про прокура­туру набувають актуальності питання участі прокурора у кримінальному про­вадженні загалом і в судовому прова­дженні з перегляду судових рішень зо­крема. Вони характеризуються низкою проблемних аспектів, що зумовлює важ­ливість наукових розробок у цьому на­прямі.

Проблеми провадження з перегляду судових рішень були предметом науко­вих робіт таких учених, як: В. М. Бед - нарська [1], Ю. П. Ковбаса [2],

О. Ю. Костюченко [3], А. Н. Разінкіна [4], А. А. Чебуренков [5] та ін. Участь про­курора у кримінальному провадженні досліджували П. М. Каркач [6], В. А. Ла­зарева [7], В. Т. Маляренко та І. В. Верни - дубов [8], А. А. Тушев [9], І. К. Севастьян - ніков [10] та ін. Разом із тим проблеми участі прокурора в судовому проваджен­ні з перегляду судових рішень з ураху­ванням новацій проекту КПК України № 9700 від 13.01.2012 (далі - проект КПК)

[11] предметно у вітчизняній юридичній науковій літературі не досліджувалися.

Метою статті є визначення ролі про­курора в судовому провадженні з пере­гляду судових рішень. При цьому автор

ставить перед собою завдання окреслити типовий порядок участі прокурора у процедурі перегляду судових рішень, ви­явити найбільш істотні прогалини та не­доліки у правовій регламентації й прак­тичному застосуванні цих процедур, а також надати конкретні пропозиції щодо їх усунення.

При розгляді вказаних питань слід ви­ходити із того, що перегляд судових рі­шень по кримінальних справах є однією з важливих гарантій здійснення право­суддя відповідно до вимог закону [6, с. 166], забезпечення якої покладається дер­жавою на прокуратуру. На підтвердження вказаного слід навести дані Генеральної прокуратури України, відповідно до яких лише за перше півріччя 2010 року за реа­гуванням прокурорів скасовано судові рішення стосовно 925 осіб за м’якістю призначеного покарання, 110 - у зв’язку із виправданням чи закриттям справ з реабілітуючих підстав [12, с. 11].

Ураховуючи вказані положення, Ге­неральний прокурор України у своєму наказі № 5 гн від 19.09.2005 «Про органі­зацію участі прокурорів у судовому роз­гляді кримінальних справ та підтриман­ня державного обвинувачення» наказує: 1) керівникам прокуратур і галузевих підрозділів своєчасно забезпечувати обов’язкову перевірку законності та об­ґрунтованості судових рішень і відповід­но до чинного законодавства застосову­вати право подачі апеляцій, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України; 2) нереагування проку­рора та державного обвинувача на явно незаконні судові рішення розцінювати як неналежне виконання ними службо­вих обов’язків, що тягне за собою дис­циплінарну відповідальність; 3) забез­печувати якісну підготовку апеляцій, касаційних скарг, заяв про перегляд су­дових рішень за нововиявленими обста­винами, заяв про перегляд судових рі­шень Верховним Судом України з додер­жанням вимог статей 350, 40015 КПК

України. Копії цих документів надсилати до прокуратур, які забезпечують участь прокурорів у розгляді справ в апеляцій­ному чи касаційному порядку, за ново - виявленими обставинами та Верховним Судом України, а також до відповідної прокуратури області чи прирівняної до неї, а прокурорам районів у містах - та­кож і до прокуратури міста з районним поділом, для здійснення контролю за їх якістю; 4) застосовувати передбачене за­коном право щодо зміни, доповнення і відкликання документів реагування з обов’язковим надсиланням копій відпо­відних документів до зазначених про­куратур (п. 8 Наказу) [13].

Залежно від видів перегляду судових рішень (вироків, ухвал, постанов) про­курор бере безпосередню участь у судо­вому провадженні з перегляду справ у апеляційному, касаційному провадженні та провадженні по перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

При розгляді окресленої проблема­тики першочерговим питанням, на наш погляд, є визначення статусу і функціо­нальної спрямованості прокурора в су­довому провадженні з перегляду судових рішень. Дане завдання ускладнюється тим, що у чинному КПК України проце­суальний статус прокурора у вказаних стадіях не визначається. Залишається нез’ясованим він і в проекті нового КПК України, оскільки п. 17 ч. 2 ст. 36 цього акта передбачає повноваження прокуро­ра оскаржувати судові рішення в поряд­ку, встановленому цим Кодексом, поряд з його правом підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовитися від обвинувачення, змінити його або вису­нути додаткове обвинувачення у поряд­ку, встановленому цим Кодексом (п. 15 ч. 2 ст. 36 проекту КПК).

З цього приводу в юридичній літера­турі висловлюються різні точки зору. Так, П. М. Каркач зазначає, що у контрольних судових інстанціях — апеляційній та ка­саційній, а також при перегляді судових рішень у порядку виключного прова­дження прокурор не підтримує обвину-


вачення, а висловлює свою позицію про законність та обґрунтованість оскарже­ного вироку, сприяє тим самим правиль­ному вирішенню справи. Такою ж, на його думку, є роль прокурора і при роз­гляді судом питань, пов’язаних з вико­нанням вироку (ст. 411 КПК), де проку­рор робить свій висновок [6, с. 14]. При цьому внесення апеляційного та касацій­ного подання до суду П. М. Каркач роз­глядає як акт прокурорського реагуван­ня на кожне незаконне або необґрунто - ване рішення суду [14, с. 163]. Однак все - таки залишається нез’ясованим, яку ж функцію прокурор виконує в судовому провадженні з перегляду судових рі­шень.

На противагу цьому А. А. Тушев під­креслює, що і в апеляційному, і в каса­ційному суді прокурор виконує ті самі функції, що і в суді першої інстанції, лише в їх змісті наявні відмінності, зу­мовлені метою і завданнями апеляційно­го і касаційного провадження, а також повноваженнями прокурора в даних ста­діях [9, с. 259]. В. А. Лазарева вважає, що прокурор здійснює кримінальне пере­слідування і після постановлення судом вироку: у разі незгоди з вироком він вживає заходів до його скасування, а у разі згоди - до спростування доводів ін­ших учасників процесу, які оскаржили вирок [7, с. 231]. Ураховуючи аргументи Г. К. Кожевнікова, який розглядає дер­жавне обвинувачення як елемент кримі­нального переслідування [15, с. 46-48], а також розуміння державного обвинува­чення як сукупності дій прокурора з від­стоювання перед судом свого висновку про винність підсудного [6, с. 11], вбача­ється, що в судовому провадженні з пере­гляду судових рішень прокурор виступає державним обвинувачем і реалізує кон­ституційну функцію підтримання дер­жавного обвинувачення.

У той же час, на відміну від суду пер­шої інстанції, для реалізації цієї функції прокурора в судовому провадженні з пе­регляду судових рішень мають місце пев­ні перешкоди формального характеру.

Вони стосуються: 1) суб’єктного складу прокурорів, уповноважених на оскар­ження рішення суду; 2) обсягу оскаржен­ня рішень суду.

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 348,

ч. 1 ст. 384 КПК України право на апеляцію та касацію має прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвер­див обвинувальний висновок. Згідно із ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» право внесення апеляційної та каса­ційної скарги на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компе­тенції незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічни­ки прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, ка­саційні й окремі подання тільки у спра­вах, у розгляді яких вони брали участь. При цьому між положеннями Закону «Про прокуратуру» і нормами КПК Укра­їни наявна певна колізія, оскільки пер­ший надає право оскарження прокурору та його заступнику, а другий - прокуро­ру, який затвердив обвинувальний ви­сновок, хоча на практиці це можуть бути різні особи. Як зазначає з цього приводу

О. Ю. Костюченко, питання щодо права подання апеляції прокурором, який за­твердив обвинувальний висновок, а також вищестоящим прокурором за межами позиції, яку займав прокурор у суді пер­шої інстанції, є одним із найбільш спірних у практиці апеляційних судів [3, с. 123].

Крім того, закон обмежує коло про­курорів, уповноважених на оскарження рішення суду, що певною мірою проти - річить наведеному у п. 6 ч. 1 ст. 32 КПК України поняттю «прокурор», під яким розуміються: Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республі­ки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський проку­рор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і по­мічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї ком­петенції.

Іншим проблемним моментом, який стосується обсягу оскарження судових рішень, є встановлення у п. 8 ч. 1 ст. 348 КПК України правила, згідно з яким про­курор має право на оскарження рішень суду першої інстанції лише в межах об­винувачення, яке він підтримував у ньо­му. За такого підходу створюються ситу­ації, що фактично унеможливлюють оскарження прокурором рішень суду. Наприклад, як указує А. В. Лапкін, коли прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, відмовляється від нього, то про межі об­винувачення говорити взагалі не можна, оскільки після відмови державного об­винувачення як такого у даній справі вже більше не існує. У зв’язку з цим дослід­ник констатує, що після відмови проку­рор виключається з числа суб’єктів апе­ляційного подання, що ставить під сум­нів дотримання принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду [16, с. 140].

Необхідно зазначити, що вказані проблеми досить удало розв’язані у про­екті КПК України, у ч. 1 ст. 393 якого при визначенні суб’єктів, які мають право подати апеляційну скаргу, вказаний про­курор без зазначення жодних додаткових чи обмежувальних вимог. Таким чином, з прийняттям нового КПК України пра­вом оскарження рішень суду наділяти­меться прокурор як учасник криміналь­ного провадження незалежно від обсягу обвинувачення, яке підтримувалося до цього в суді першої інстанції.

Крім того, ч. 4 ст. 36 проекту КПК пе­редбачено, що право на подання апеля­ційної, касаційної скарг, заяв про пере­гляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обстави­нами мають також незалежно від їх учас­ті в судовому провадженні службові осо­би органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, проку­рори Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори, їх заступники. Генеральний прокурор України, проку­рори Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або від­мовитися від апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рі­шення за нововиявленими обставинами, внесеної ними або нижчестоящими про­курорами. Установлено, що в судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України або за ново - виявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокура­тури вищого рівня.

Поряд із цим проект КПК передбачає спеціальні обмеження права прокурора на оскарження рішень суду. Так, відпо­відно до ч. 3 ст. 394 проекту КПК, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та пі­дозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвер­дження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена. Також вирок суду першої ін­станції на підставі угоди між прокуро­ром та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з під­став: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у про­вадженні, в якому угода не може бути укладена (ч. 4 ст. 394 проекту КПК).

Важливим нововведенням, яке пе­редбачене у проекті КПК, є відмова від інституту скасування вироку (постано­ви) з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування. Як відомо, від­повідно до ст. 374 КПК України, апеля­ційний суд наділений повноваженням скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування у ви­падках: 1) коли під час дізнання чи до - судового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови; 2) якщо є підстави для засто­сування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчинен­ні якого засудженому не пред’являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його пред­ставника; 3) якщо є підстави для засто­сування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством сус­пільно небезпечне діяння, у справах про застосування примусових заходів медич­ного або виховного характеру; 4) якщо при апеляційному розгляді справи вста­новлено таку однобічність або неповно­ту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому за­сіданні. У разі скасування вироку (по­станови) з поверненням справи на до­даткове розслідування справа надсила­ється прокурору через суд, який поста­новив вирок (постанову).

Як уже зазначалось, проект КПК узагалі не передбачає такої процедури. Необхідно відмітити, що повернення справи прокуророві на додаткове роз­слідування зі стадії перегляду судових рішень не відоме і сучасному криміналь­ному процесу Росії, що позитивно сприймається дослідниками [10, с. 45; 17, с. 109]. Разом із тим скасування цьо­го інституту фактично обмежує можли­вості суду усунути помилки або непов­ноту досудового розслідування і зму­шує його до прийняття рішення про закриття кримінального провадження, яке в ряді випадків може бути необґрун - тованим або передчасним.

Новацією проекту КПК є також зміна ролі прокурора у провадженні за ново­виявленими обставинами. Так, відповід­но до чинного КПК України прокурор виступає фактично головною процесу­альною фігурою перегляду судових рі­шень у порядку виключного проваджен­ня. Згідно зі ст. 4007 чинного КПК Укра­їни подання про перегляд судового рі­шення за нововиявленими обставинами мають право вносити Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області). Відповід­но до ст. 4008 КПК заяви про перегляд справи заінтересовані особи подають прокуророві. Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини у справі, зобов’язаний особисто або че­рез органи дізнання чи слідчого провес­ти необхідне розслідування цих обста­вин. Закінчивши розслідування ново - виявлених обставин, районний, міський прокурор при наявності підстав для від­новлення справи направляє її разом із матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі вже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві обласного рівня, який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду. Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор обласного рівня направляє Ге­неральному прокурору України, який вирішує питання про принесення по­дання до касаційного суду. Коли проку­рор не вбачає підстав для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими об­ставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що по­відомляє осіб, які подали заяви.

Відповідно до ст. 460 проекту КПК, учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за но­вовиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили. Згідно з ч. 2 ст. 464 проекту КПК не пізніше наступно­го дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вста­новленим вимогам і вирішує питання про відкриття кримінального прова­дження за нововиявленими обставина­ми. Таким чином, усунуте виключне право прокурора ініціювати і здійсню­вати відповідне провадження. У цьому знайшли втілення погляди В. Т. Маляренка та І. В. Вернидубова, на думку яких, перегляд справ у виключному по­рядку не повинен був ініціювати лише прокурор чи посадова особа відповід­ного суду, а доцільно, щоб таке право мав будь-який учасник судового процесу, якого це стосується [8, с. 220].

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що прокурор відіграє одну з ключових ролей у провадженні по пере­гляду судових рішень, реалізуючи при цьо­му функцію підтримання державного об­винувачення у специфічних формах із ви­користанням спеціальних повноважень.



Література ____________________________________________________________

1. Беднарська В. М. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в кримінальному судочинстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Беднарська. - Луганськ, 2006. - 193 с.

2. Ковбаса Ю. П. Правова характеристика кримінально-процесуального інституту недопустимості повороту до гіршого : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ю. П. Ковбаса. - Х., 2008. - 19 с.

3. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень в кримінальному процесі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. Ю. Костюченко. - К., 2005. - 231 с.

4. Разинкина А. Н. Апелляция в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :

12.0. 09 / А. Н. Разинкина. - М., 2003.

5. Чебуренков А. А. Полномочия суда надзорной инстанции в российском уголовном процессе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. А. Чебуренков. - Саранск, 2003. - 205 с.

6. Каркач П. М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури : навч.-метод. посіб. / П. М. Каркач. - Х. : Право, 2007. - 208 с.

7. Лазарева В. А. Прокурор в уголовном процессе : учеб. пособие / В. А. Лазарева. - М. : Юрайт,

2011. - 296 с.

8. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення /

B. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - 240 с.

9. Тушев А. А. Прокурор в уголовном процессе Российской Федерации / науч. ред. И. Ф. Демидов / А. А. Тушев. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. - 325 с.

10. Севастьянников И. К. Участие прокурора в суде апелляционной и кассационной инстанции : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.09 / И. К. Севастьянников. - СПб., 2004. - 201 с.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України : Проект № 9700 від 13.01.2012 [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://w1x1.rada. gov. ua.

12. Медведько О. Виступ на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України за під­сумками роботи у І півріччі 2010 року / О. Медведько // Вісн. прокуратури. - 2010. - № 7. -

C. 3-19.

13. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання дер­жавного обвинувачення : Наказ Ген. прокурора України № 5 гн від 19.09.05 // Правові основи про­курорської діяльності в Україні : наук.-практ. посіб. / П. М. Каркач, А. В. Лапкін. - Х. : Право, 2011. -

С. 211-220.

14. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району : метод. посіб. з організації роботи в міських, районних прокуратурах / П. М. Каркач. - Х. : Право, 2008. - 352 с.

15. Кожевніков Г. Державне обвинувачення як елемент кримінального переслідування / Г. Кожевніков // Вісн. Акад. прокуратури України. - 2006. - № 1. - С. 46-48.

16. Лапкін А. В. Оцінка відмови прокурора від державного обвинувачення крізь призму принципів кримінального процесу України / А. В. Лапкін // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. - 2007. - Вип. 3. - С. 134-144.

17. Сапін О. Прокурор у кримінальному провадженні з перегляду судових рішень: досвід зарубіжних держав / О. Сапін // Вісн. Нац. акад. прокуратури України. - 2011. - № 2. - С. 107-113.