joomla
ПРОБЛЕМА МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ У РАДЯНСЬКІЙ ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст
Юрист України

Тарасов О. В

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Національного універ­ситету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Стаття присвячена дослідженню поглядів радянських юристів-міжнародників 20-50-х рр. минулого століття на проблему міжнародної правосуб’єктності. Виділено два основних періоди в історії радянської науки міжнародного права першої половини ХХ ст., в рамках кожного з яких виявлені і проаналізовані основні підходи до визначення кола суб’єктів міжнародного права.

Ключові слова: міжнародна правосуб’єктність, суб’єкт міжнародного права, радянська наука міжнародного права.

Статья посвящена исследованию взглядов советских юристов-международников 20-50-х гг. прошлого века на проблему международной правосубъектности. Выделены два основных периода в истории советской науки международного права первой половины ХХ в., в рамках каждого из которых выявлены и проанализированы основные подходы к определению круга субъектов международного права.

Ключевые слова: международная правосубъектность, субъект международного права, советская наука международного права.

The article investigates the views of the Soviet international lawyers of 20-50s of the last cen­tury on the issue of international legal personality. Two main periods in the history of Soviet science of international law of the first half of the twentieth century are distinguished. The main approach­es in determination of the range of subjects of international law are identified and analyzed within each of these periods.

Key words: International Legal Personality, Subject of International Law, Soviet Legal Science of International Law.



Два десятки років, що відділяють нас від розпаду СРСР, - термін достатній, щоб висловити об’єктивний, без зайвої емоційності, погляд на події радянського минулого. Однією з «вічних» тем науки міжнародного права є проблема міжна­родної правосуб’єктності [76, р. 447-473; 78, р. 5-242; 77, р. 3-44]. Не оминула її й радянська юридична наука [24; 39, с. 7-23; 41, с. 5-50; 67, 68].

Більшість дослідників міжнародної правосуб’єктності, розглядаючи радянську доктрину міжнародного права, традиційно обмежуються аналізом поглядів учених другої половини ХХ ст., що пояснюється важкодоступністю і рідкістю робіт до­воєнного періоду [42, с. 43-69; 30, с. 53­73; 18, с. 11-45; 26, с. 22-53; 74, с. 90-118; 21, с. 65-73; 12, с. 13-14]. І дотепер історія української науки міжнародного права 20-40-х рр. минулого століття залиша­ється «білою плямою» і вимагає до себе пильної уваги фахівців. Нещодавно в укра­їнській літературі з’явилися перші загальні огляди історії вітчизняної науки міжнарод­ного права, що вимагають подальшого до­повнення та уточнення [20, с. 41-53; 6, с. 98-107; 19, с. 213-229, 280-286, 341-347].

Метою даної статті є аналіз, періодиза­ція і систематизація поглядів радянських юристів-міжнародників 20-50-х рр. ХХ ст. щодо кола суб’єктів міжнародного права, а також уведення в науковий обіг наукових джерел із даної проблеми, які раніше не використовувалися.

Для системного та послідовного аналі­зу доктринальних позицій представників радянської школи міжнародного права першої половини минулого століття щодо міжнародної правосуб’єктності видається коректним виділення наступних періодів.

1. Період революційної романтики та розробки основ класової концепції між­народного права (1920/1921-1929 рр.);

2. Період жорсткого адміністративно - командного управління юридичною на­укою в СРСР, тотального контролю за міжнародно-правовими дослідженнями, догматизації розробок у галузі міжнарод­ної правосуб’єктності (1930-1955 рр.).

Символічною точкою відліку для першого періоду обрано рубіж 1920­1921 рр. у зв’язку з тим, що це час закін­чення громадянської війни на європей­ській території колишньої Російської імперії, коли припиняється функціону­вання більшості класичних дореволю­ційних університетів1 (у першу чергу юридичних факультетів) [43, с. 20], від­бувається масовий відтік інтелектуальної еліти за кордон [58, с. 22-56; 55; 66], йде становлення інститутів народного гос­подарства, в яких почався процес під­готовки вже радянських юристів і май­бутньої «червоної» професури.

Другий період пов’язаний із прове­денням дискусії «Про буржуазні впливи в радянській міжнародно-правовій літе­ратурі» на міжнародному відділенні Московського університету (3 грудня 1929 р. - 10 січня 1930 р.) [46; 2, с. 171-172] та I Всесоюзним з’їздом марксистів - державників і правників (1931 р.) [51], де вперше з високої трибуни офіційно про­звучали на адресу юристів-міжнародників ідеологічні звинувачення в лівому і пра­вому ухилі, що вже припускає якусь «єдино правильну» наукову методологію, якої зобов’язані дотримуватися всі без винятку радянські вчені[1].

1 Нарада з питань науки радянської держави і права (16-19 липня 1938 р.) під керівництвом А. Я. Вишинського остаточ­но затверджує непорушні догми радян­ського правознавства, що проіснували аж до середини 50-х рр. минулого століття, а деякі постулати і довше [37].

Період революційної романтики і роз­робки основ класово ї концепції міжнарод­ного права (1920/1921-1929 рр.)

Серед першопрохідців радянської на­уки міжнародного права традиційно ви­діляються імена В. Е. Грабаря, Ю. В. Ключнікова, Є. О. Коровіна, С. Б. Кри - лова, О. М. Ладиженського, Є. Б. Пашу - каніса, А. В. Сабаніна [3; 2, с. 171; 54, с. 3-126], а також харківського вченого В. М. Корецького [16]. Імена та погляди інших довоєнних юристів-міжнародників майже не відомі сучасності. Лише від­носно нещодавно почали з’являтися ро­боти, присвячені міжнародно-правовим поглядам М. М. Лозинського [56; 5; 79]. З великими труднощами нам удалося де­якою мірою заповнити історію харків­ської школи міжнародного права між­воєнного періоду в одному з ювілей­них видань[2]. Були уточнені роки роботи В. А. Ястржембського, О. М. Гладстер - на, М. М. Лозинського, з’ясовані імена і посади інших вчених (Льва Ісаєвича Ве­личко, Григорія Володимировича Содіна, Лазаря Еммануїловича Березова, Петра Сергійовича Трублаєвича[3])[4]. Сподіваємося, що це залучить молодих дослідників до більш детальних розробок у галузі історії вітчизняної науки міжнародного права[5].

Аналіз праць радянських юристів - міжнародників даного періоду вказує на цікавий пошук нових, у першу чергу кла­сових, основ міжнародного права [48; 50, c. 17-18]. Ідеї перемоги світової пролетар­ської революції і створення всесвітнього СРСР відкрито проголошуються в першо­му радянському підручнику міжнародного права Є. О. Коровіна [34, c. 13, 38, 58], у пра­цях П. І. Стучки [59, c. 175, 507], у доповіді Л. Е. Березова[6]. Але ідеологічні обмеження та політична цензура [13; 69] не заважають авторам висловлюватися досить вільно з окремих теоретичних питань.

Так, на думку Є. О. Коровіна, суб’єк­тами міжнародного права виступають держави[7], самоврядні домініони, като­лицька церква, національні організації (комітети), наддержавні об’єднання (Ліга Націй) та ін. [32, c. 28-29]. «Поруч з дер­жавою. виступають все нові й нові су­перники її і наступники: філантропічні осередки та об’єднання (...), що уклада­ють договори з окремими урядами, світо­ві трести (...), міжнародні пролетарські, жовті і червоні, партійні та професійні організації, незліченні міжнародні комі­сії, унії та ін. Їм - від осередків філантро­пічних до могутніх інтернаціоналів капі­талу і праці - належить завтрашній день історії» [34, c. 35].

З точки зору М. М. Лозинського, до суб’єктів міжнародного права належать держави та інші колективні утворення (об’єднання держав, включаючи Лігу Націй, папство, повстанці, нації), за якими держави визнають міжнародну правосуб’єктність[8]. При цьому міжна­родні організації, міжнародні комісії та окремі фізичні особи не є суб’єктами між­народного права [38, c. 112-113]. Л. Волож вважав суб’єктами міжнародного права не окремі народи, а держави [8, c. 515] і Лігу Націй «як рудиментарну квазі- конфедерацію» [7, c. 440-441]. Л. Е. Бе­резов виступав проти міжнародної правосуб’єктності індивіда [4, c. 722]. Г. В. Содін вважав найважливішою озна­кою міжнародного права перехідного періоду «принципове визнання кожного народу суб’єктом міжнародного права» [40, c. 278]. Описуючи буржуазне міжна­родне право, Є. Б. Пашуканіс називає його суб’єктами держави, папський престол і Лігу Націй, а виникнення міжнародно - правових форм спілкування відносить до найдавніших часів класового і навіть до­класового суспільства [49]. При цьому «Ніхто не ста­не заперечувати, що, наприклад, поняття суб’єкта цивільного права та суб’єкта міжнародного права підпорядковані за­гальному поняттю суб’єкта права як та­кого і що, отже, ця категорія може бути визначена і розвинена незалежно від того чи іншого конкретного змісту» [47, с. 42]. Цікава позиція В. М. Корецького щодо міжнародного господарського права, суб’єктами якого виступають як держа­ви, так і юридичні особи [31].

Як бачимо, незважаючи на ідеологічні обмеження, перші роки радянської науки міжнародного права відрізняються віднос­ною різноманітністю думок щодо проблеми кола суб’єктів міжнародного права1.

Період жорсткого адміністративно - командного управління юридичною нау­кою в СРСР (1930-1955 рр.)

Під час дискусії «Про буржуазний вплив у радянській міжнародно-правовій літературі» на міжнародному відділенні Московського університету (3 грудня 1929 р. - 10 січня 1930 р.) і на I Всесоюзно­му з’їзді марксистів-державників і прав - ників (1931 р.) погляди Є. О. Коровіна були визнані «дрібнобуржуазним ради­калізмом» у науці міжнародного права, а В. Е. Грабар, А. В. Сабанін і Ю. В. Ключ - ніков отримали ярлик «буржуазних тео­ретиків», що проповідують «реакційні вчення» [46, с. 3-26; 51, с. 147]. Ці звину­вачення потім були повторені на I На­раді з питань науки радянської держави і права (16-19 липня 1938 р.)2. Уже не було в живих розстріляних Є. Б. Пашу - каніса, Ю. В. Ключнікова, М. М. Лозин - ського, Г. В. Содіна, О. М. Гладстерна. У прийнятих нарадою тезах однозначно констатувалося, що єдиним суб’єктом міжнародного права виступає лише дер - жава[9]. Відносний плюралізм радянських юристів з приводу кола суб’єктів між­народного права змінився жорстким ета - тистським підходом[10].

Цей підхід зберігався і після Другої світової війни[11], незважаючи на заснуван­ня ООН[12] і визнання її міжнародної правосуб’єктності в Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 11 квітня 1949 р. «Про відшкодування збит­ків, нанесених на службі ООН» [75].

Проте зовнішньополітичні інтереси СРСР, пов’язані з членством БРСР та УРСР в ООН, вимагали наукового об­ґрунтування міжнародної правосуб’єкт­ності союзних республік. Був вироблений офіційний підхід, за яким союзні респу­бліки прирівнювалися до суверенних дер­жав [36, с. 21], що формально цілком від­повідало законодавству СРСР.

Другим коригуванням концепції «держава - єдиний суб’єкт міжнародно­го права» стало визнання обмеженої пра­воздатності колоніальних народів і тери­торій під опікою як націй «в процесі ста­новлення», перевтілення в державу [35, с. 254-255].

Таким чином, незважаючи на прого­лошений догмат про державу як єдиного суб’єкта міжнародного права, практичні потреби зовнішньої політики змушували радянських юристів-міжнародників ви­знавати міжнародну правосуб’єктність також інших учасників міжнародних від­носин, хоча і шляхом досить широкого трактування поняття держави1.

Безумовно, у цих умовах питання міжнародної правосуб’єктності людини могло розглядатися лише з негативних позицій2. І це при тому, що СРСР був одним із засновників Нюрнберзького трибуналу[13]. Радянським правознавцям довелося пізніше досить своєрідно по­яснювати, яким чином фізична особа як «несуб’єкт» міжнародного права може бути притягнена міжнародним су­довим органом до міжнародно-правової кримінальної відповідальності безпо­середньо на підставі норм міжнародно­го права[14].

Таким чином, погляди радянських юристів-міжнародників 20-50-х рр. ми­нулого століття на проблему кола суб’єктів міжнародного права визнача­лися: 1) класовою ідеологією марксизму - ленінізму в інтерпретації РКП(б) - ВКП(б) - КПРС, «генеральна лінія» якої іноді настільки змінювалася, що пере­творювалася у свою протилежність;

2) практичними потребами обґрунтуван­ня зовнішньополітичного курсу СРСР, який далеко не завжди відповідав міжна­родному праву; 3) реаліями міжнародно - правової системи.

Багатостраждальний досвід вітчиз­няної міжнародно-правової науки пови­нен служити серйозним застереженням майбутнім поколінням учених проти іде­ологічної нетерпимості, методологічного догматизму, політичної заангажованості, партійного керівництва та державного втручання у творчий процес пошуку на­укової істини.


Література ____________________________________________________________

1. Антонов К. К. К вопросу о международном праве // Сов. государство. - 1938. - № 4. - С. 62-73.

2. Баскин Ю. Я., Фельдман Д. И. История международного права. - М.: Междунар. отношения, 1990. - 208 с.

3. Батлер У Э. Владимир Эммануилович Грабарь (1865-1956) // Грабарь В. Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). - М.: Зерцало, 2005. - С. ХХШ-ХЬ.

4. Березов Л. Новые тенденции международного права в освещении буржуазного юриста // Вестн. сов. юстиции. - 1928. - № 24. - С. 720-722.

5. Бутенко В., Лапчинська Н. Він уболівав за долю України // Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 1, ч. 1 / Ред.-вид. група Харк. тому сер. «Реабілітовані історією». - К.; Х.: Оригінал, 2005. - С. 152-162.

6. Буткевич В. Г., Заблоцька Л. Г. Розвиток науки міжнародного права в Україні // Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. - К.: Либідь, 2002. - С. 98-107.

7. Волож Л. Лига Наций // Вестн. сов. юстиции. - 1928. - № 15-16. - С. 440-443.

8. Волож Л. Нотатки про міжнародне право // Вісн. рад. юстиції. - 1930. - № 18 (172). -

С. 514-517.

9. Волож Л. Про капіталістичне міжнародне «право» / Ред. Л. Ахматов. - Х. : Вид-во ВУЦВК «Рад. будівництво», 1933. - 134 с.

10. Вышинский А. Основные задачи науки советского социалистического права // Сов. государство. - 1938. - № 4. - С. 4-36.

11. Вышинский А. Я. Вопросы международного права и международной политики. - М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1951. - 507 с.

12. Глухенький С. Х. Негосударственные субъекты в современном международном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. - М., 2011. - 22 с.

13. Горяева Т. М. Политическая цензура в СССР 1917-1991. - М.: РОССПЭН, 2002. - 397 с.

14. Грабарь В. Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). - М.: Зерцало, 2005. - 888 с.

15. Гурвич Г. Д. Введение в общую теорию международного права: Конспект лекций. Вып. 1. - Прага: Тип. Рус. юрид. фак-та, 1923. - 111, 119 с.

16. Денисов В. Н. Владимир Михайлович Корецкий (1890-1984) // Корецкий В. М. Избранные труды: В 2 кн. Кн. 1 / АН УССР Ин-т государства и права; Редкол.: В. Н. Денисов (гл. ред.) и др. - К.: Наук. думка, 1989. - С. 5-26.

17. Денисов В. Н., Савчук К. О. Наука міжнародного права в Україні. ХІХ - перша половина ХХ століт­тя // Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 8: Міжнародне право / Упоряд.: В. Н. Денисов, К. О. Савчук; Відп. ред. В. Н. Денисов. - К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2004. - С. 7-35.

18. Джакели Л. Т. Правосубъектность в теории и практике современного международного публично­го права: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. - М., 2002. - 166 с.

19. Дмитрієв А. І, Дмитрієва Ю. А., Задорожній О. В. Історія міжнародного права. - К.: Промені, 2008. - 384 с.

20. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / Відп. ред. Ю. С. Шемшу­ченко, Л. В. Губерський. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 640 с.

21. Дьяченко С. В. Особенности международной правосубъектности Святого престола: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. - М., 2008. - 193 с.

22. Ейхельман О. О. Побутові підстави, правничий уклад і сучасний культурний поступ міжнародно­го права // Записки Української Господарської Академії в ЧСР - Т. 3, вип. 1. - Подєбради, 1931. -

С. 108-153.

23. Збірник декретів, постанов, наказів та розпоряджень по Народному комісаріату освіти УСРР Вип. 1. - Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1920. - 26 с.

24. Игнатенко Г. В. К вопросу о понятии и классификации субъектов международного права // Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы за 1968 год. - Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1969. - С. 217-221.

25. Каганович Л. Двенадцать лет строительства Советского государства и борьба с оппортунизмом // Сов. государство и революция права. - 1930. - № 1. - С. 7-43.

26. Каширкина А. А. Тенденции развития международной правосубъектности: Дис. . канд. юрид. наук. - М., 2004. - 212 с.

27. Кожевников Ф. И. К вопросу о понятии международного права // Сов. государство и право. - 1940. - № 2. - С. 100-113.

28. Кожевников Ф. И. Право международное // Большая Советская Энциклопедия. Т. 46 / Гл. ред.

О. Ю. Шмидт. - М.: ОГИЗ РСФСР, 1940. - Столб. 635-643.


29. Кожевников Ф. И. Учебное пособие по международному публичному праву : (очерки). - М.: Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1947. - 271 с.

30. Кожеуров Я. С. Проблемы международной правосубъектности индивида: Дис. ... канд. юрид. наук:

12.0. 10. - М., 2001. - 207 с.

31. Корецкий В. М. Международное хозяйственное право // Вестн. сов. юстиции. - 1928. - № 22. -

С. 664-671.

32. Коровин Е. А. К пересмотру основных понятий международного права // Сов. право. - 1925. - № 6 (18). - С. 25-36.

33. Коровин Е. А. Международное право // Большая Советская Энциклопедия. - 2-е изд. Т. 27 / Гл. ред. Б. А. Введенский. - М.: Гос. науч. изд-во «БСЭ», 1954. - С. 21-24.

34. Коровин Е. А. Международное право переходного времени. - 2-е изд. - М.: Госиздат, 1924. - 143 с.

35. Крылов С. Б. Материалы к истории Организации Объединенных Наций. Вып. 1. - М.; Л.: АН СССР, 1949. - 344 с.

36. Крылов С. Б. Предисловие // Оппенгейм Л. Международное право. Т. 1, полутом 1. - М.: Гос. изд-во иностр. лит., 1948. - С. 13-21.

37. Куліковський М. С. Підсумки Всесоюзної наради працівників правової науки // Революційне пра­во. - 1938. - № 19. - С. 19-24.

38. Лозинский М. М. Міжнародне право. - Полтава: Пролетар, 1931. - 513 с.

39. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории) / Отв. ред. Д. И. Фельдман. - М.: Юрид. лит., 1971. - 188 с.

40. Международное право переходного периода (Доклады т. т. Березова и Содина) // Вестн. сов. юстиции. - 1928. - № 9 (115). - С. 277-281.

41. Моджорян Л. А. Субъекты международного права. - М.: Госюриздат, 1958. - 156 с.

42. Надирадзе Н. А. Федеративное устройство государств: международная правосубъектность субъектов федерации: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. - М., 2000. - 176 с.

43. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804-2009 / Редкол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман та ін. - Х.: Право, 2009. - 464 с.

44. Нюрнбергский процесс: защитительные речи адвокатов: В 2 т. Т. 1 / Сост. и гл. ред. И. С. Яртых. - М.: Юрлитинформ, 2008. - 424 с.

45. Нюрнбергский процесс: Сб. материалов: В 8 т. Т. 8 / Отв. ред. Н. С. Лебедева. - М.: Юрид. лит.,

1999. - 792 с.

46. О буржуазных влияниях в советской международно-правовой литературе. Дискуссия на между­народном отделении 1 МГУ - М.: Изд-во РАНИОН, 1930. - 80 с.

47. Пашуканис Е. Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. - М.: Наука, 1980. - 271 с.

48. Пашуканис Е. Б. К вопросу о задачах советской науки международного права // Междунар. право. - 1928. - № 1. - С. 7-15.

49. Пашуканис Е. Б. Международное право // Энциклопедия государства и права: В 3 т. Т. 2 / Под ред. П. Стучка. - М.: Изд-во Коммунист. Акад., 1925-26. - Столб. 864-865.

50. Пашуканис Е. Б. Очерки по международному праву. - М.: Гос. изд-во сов. законодательства, 1935. - 223 с.

51. Резолюция I Всесоюзного съезда марксистов-государственников и правовиков по докладам Е. Пашу - каниса и Я. Бермана // Сов. государство и революция права. - 1931. - № 3. - С. 143-153.

52. Рубльов О. С. Шляхами на Соловки: радянське десятиріччя Михайла Лозинського. Док. № 3 // Укр. іст. журнал. - 1997. - № 5. - С. 101-118.

53. Рубльов О. С. Шляхами на Соловки: радянське десятиріччя Михайла Лозинського. Док. № 3 // Укр. іст. журнал. - 1997. - № 6. - С. 84-102.

54. Савчук К. О. Міжнародно-правові погляди академіка В. Е. Грабаря. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - 128 с.

55. Савчук К. О. Отон Отонович Ейхельман - видатний представник київської школи міжнародного права // Часопис Київ. ун-ту права. - 2009. - № 3. - С. 236-242.

56. Семенов В. С., Трагнюк О. Я. Лозинський Михайло Михайлович // Антологія української юридич­ної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 8: Міжнародне право / Упоряд.

B. Н. Денисов, К. О. Савчук; Відп. ред. В. Н. Денисов. - К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2004. -

C. 383-386.

57. Семенов В. С., Ульянова Н. Н. Первый русский курс международного права // Сов. ежегодник меж - дунар. права, 1960. - М.: Наука, 1961. - С. 243-254.

58. Стародубцев Г. С. Международно-правовая наука российской эмиграции (1918-1939). - М.: Книга и бизнес, 2000. - 293 с.

59. Стучка П. И. Избранные произведения по марксистско-ленинской теории права. - Рига: Латв. гос. изд-во, 1964. - 748 с.


60. Тарасов О. В. Міжнародна правосуб’єктність людини в практиці Нюрнберзького трибуналу // Про­блеми законності. - 2011. - Вип. 115. - С. 200-206.

61. Тарасов О. В. О рукописи курса «Право народов» (середина XIX в.) // Проблеми законності. - 2001. - Вип. 48. - С. 169-175.

62. Тарасов О. В. Преподавание международного права // Междунар. публич. и част. право. - 2002. - № 4. - С. 70-72.

63. Тарасов О. В. Проблема субъекта международного права в работах ученых-юристов Харьковской школы XIX - начала XX вв. // Проблеми законності. - 2001. - Вип. 46. - С. 222-226.

64. Тезисы по международному праву // Сов. государство. - 1938. - № 5. - С. 119-122.

65. Турецкий В. I Совещание по вопросам науки советского государства и права // Сов. государство. - 1938. - № 4. - С. 119-129.

66. Турчин Я. Б. Розвиток української політико-правової думки в Чехословаччині: міжвоєнний період (1918-1945 рр.) // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія: «Питання політології»: Зб. наук. пр. - Х., 2009. - № 839. - Вип. 14. - С. 220-229.

67. Ушаков Н. А. Субъекты современного международного права // Сов. ежегодник междунар. права, 1964-1965. - М.: Наука, 1966. - С. 60-75.

68. Фельдман Д. И., Курдюков Г. И. Основные тенденции развития международной правосубъектности. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974. - 131 с.

69. Цензура в Советском Союзе. 1917-1991. Документы / Сост. А. В. Блюм. - М.: РОССПЭН, 2004. - ХХІІ, 576 с.

70. Циммерман М. Международное право. Ч. 2. Материальное право. - Прага: Тип. Комитета по обесп. образ. русск. студентов в Ч. С. Р., 1924. - 181 с.

71. Чхиквадзе В. Борьба против проникновения космополитизма и других буржуазных влияний в со­ветскую юридическую литературу // Соц. законность. - 1949. - № 5. - С. 1-17.

72. Энгельфельд В. В. Рец. на книгу: Циммерман М. А. Вмешательство и признание в международном праве. Прага, 1926 // Известия юридического факультета. Высшая школа в Харбине. - 1927. - Т. 4. - С. 332-338.

73. Яковлев М., Петров Г. Против буржуазных теорий международного права // Правда. - 1937. - № 116. (27 апр.).

74. Ямпольский И. М. Международные хозяйственные организации (особенности правового статуса и деятельности): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. - СПб., 2005. - 165 с.

75. International Court of Justice. Report of Judgment, Advisory Opinions and Orders. 1949 April 11. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations - Advisory Opinion. - Leyden, 1949. - P. 174-220.

76. Nijman J. E. The Concept of International Legal Personality: An Inquiry into the History and Theory of International Law. - The Hague: Asser press, 2004. - 494 p.

77. Parlett K. The Individual in the International Legal System: continuity and Change in International Law. - Cambridge, 2011. - 462 p.

78. Portmann R. Legal Personality in International Law. - Cambridge University Press, 2010. - xxiv, 333 p.

79. Semenov V. S., Traghniuk O. Ja. Professor Michailo Lozinsky - Author of the First Ukrainian Textbook on International Law: Tragic Destiny // Journal of the History of International Law. - 2004. - Vol. 6. - P. 143-150.