joomla
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ НА АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСАДИ
Юрист України

Г. О. Барабаш

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та господарського права і процесу Міжнародного університету бізнесу і права

У статті проаналізовано практику призначення суддів на адміністративні посади та особливості трудових правовідносин суддів при їх призначенні на адміністративні посади, а також особливості припинення повноважень керівників судів.

Ключові слова: адміністративна посада, голова суду, призначення судді, правосуддя, автоматизований розподіл справ.

В статье проанализированы практика назначения судей на административные должности и особенности трудовых правоотношений судей при их назначении на административные должности, а также особенности прекращения полномочий руководителей судов.

Ключевые слова: административная должность, председатель суда, назначения судьи, правосудие, автоматизированное распределение дел.

The article analyzes the practice of appointing judges to administrative offices and characteristics of labor relations, which connect with their appointment to administrative offices, and features the termination to the office of the Chief Justice.

Key words: administrative office, the Chief Justice, the appointment of judges, justice, auto­mated distribution of cases.

Подпись: їни»

Адміністративними посадами в суді відповідно до ст. 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» вважаються посади голови суду та його заступника (заступників). Визначення суб’єкта, упов­новаженого призначати суддів на адмі­ністративні посади, є досить важливим. Адже як голова суду, як і його заступник мають широкі повноваження, здатні впливати на забезпечення ефективного відправлення правосуддя в конкретному суді. Тому фактично процес призначення суддів на адміністративні посади і звіль­нення з них може безпосередньо вплива­ти й на судову діяльність загалом.

Саме тому нормативна регламентація питання призначення суддів на адміні­стративні посади тривалий час викликає наукові дискусії у середовищі вчених та практиків. За період існування незалежної України ця проблема впорядковувалася низкою правових актів - від постанов Верховної Ради України до рішень КСУ

Закон України «Про судоустрій Укра-

від 7 лютого 2002 р. у ч. 5 ст. 20 на

законодавчому рівні закріпив порядок призначення суддів на адміністративні посади [1], визнавши, що голова суду та його заступник (заступники) признача­ються на посаду строком на 5 років і звільняються з посади Президентом за поданням Голови Верховного Суду Укра­їни (щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суд­дів України (щодо спеціалізованих су­дів - відповідної ради суддів).

У доповнення вказаної норми Закону

10 грудня 2003 р. було прийнято Указ Президента № 1425/2003 «Про Положен­ня про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верхов­ному Суді України) та звільнення з цих посад» [2], згідно з яким судді призна­чалися на адміністративні посади саме Президентом України. Указом Президен­та України від 23 березня 2007 р. № 240 встановлено норму, за якою в разі звіль­нення судді з адміністративної посади через закінчення строку повноважень, припинення останніх на цій посаді, пере­ведення його на роботу на посаду судді до іншого суду, грубого порушення по­садових обов’язків або відмови займати адміністративну посаду глава держави на період до призначення судді на таку посаду в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», призначає виконуючим обов’язки голови суду його заступника або одного із суддів цього суду. Аналіз даних указів дозволяє зробити висновок, що Президент України цими своїми ак­тами установив можливість одноособо­во, без будь-якого погодження (зокрема, й з органами суддівського самоврядуван­ня) призначати суддю на посаду викону­ючого обов’язки голови суду чи його за­ступника.

Цікаво, що Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справед­ливого суду в Україні згідно з європей­ськими стандартами, затверджена Ука­зом Президента України від 10 травня 2006 р., визначила можливість обрання голови суду та його заступника зборами суддів відповідного суду, територіальною радою суддів або іншим органом суддів­ського самоврядування залежно від рів­ня суду й чисельності суддів у ньому [3]. Вона була підтримана Радою суддів Укра­їни (Заява «Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здій­снення судово-правової реформи в Укра­їні» від 26 травня 2006 р. [4]). У той же час, на жаль, законодавчо вона так і не була реалізована. Натомість 11 вересня 2006 р. було видано Указ Президента України «Про внесення змін до Указів Президента України від 10 грудня 2003 р., № 1425 і від 30 червня 2004 р., № 697», у якому встановлено, що у Верховному Суді України й вищих спеціалізованих судах за поданнями голів апеляційних судів формується резерв кандидатів на заміщення адміністративних посад у су­дах загальної юрисдикції. Суддя не може бути призначений на адміністративну посаду в суді до закінчення 6-місячного строку перебування в резерві.

Процедура призначення суддів на адміністративні посади була змінена лише з прийняттям КСУ Рішення від 16 травня 2007 р. у справі за конституцій­ним поданням ВРЮ про офіційне тлума­чення положення ч. 5 ст. 20 Закону Укра­їни «Про судоустрій України» (справа про звільнення судді з адміністративної посади), в якому зазначено, що положен­ня ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судо­устрій України», відповідно до якого го­лова суду, заступник голови суду призна­чаються на посаду і звільняються з по­сади Президентом України, не відповідає Конституції України. Указаним рішен­ням Верховній Раді України було реко­мендовано в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, його заступ­ника і звільнення їх із цих посад.

Як наслідок - 30 травня 2007 р. пар­ламентом було прийнято постанову «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад», якою до законодавчого вре­гулювання запроваджено призначення суддів на адміністративні посади і звіль­нення з них (крім Верховного Суду Укра­їни) Вищою радою юстиції на підставі рекомендацій Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - відповідної ради суддів), Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів - голови від­повідного вищого спеціалізованого суду), зборів суддів відповідних судів і члена ВРЮ [5].

Проаналізувавши вказану постанову, зробимо висновок, що вона була прий­нята з порушенням імперативних при­писів Рішення КСУ від 16 травня 2007 р. щодо можливості впорядкування питан­ня призначення суддів на адміністратив­ні посади лише законом.

Рада суддів України 31 травня 2007 р. прийняла рішення «Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих


посад» [6], яким до врегулювання цього питання в законодавчому порядку взяла на себе відповідальність за призначення суддів на посади голів та їх заступників судів загальної юрисдикції і звільнення їх із цих посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України).

Парламент, вважаючи це перевищен­ням повноважень Ради суддів України, утворив Тимчасову слідчу комісію з ме­тою перевірки дотримання останньою законодавства при прийнятті вказаного рішення (постанова від 8 червня 2007 р. «Про утворення Тимчасової слідчої ко­місії Верховної Ради України з питань з’ясування обставин прийняття Радою суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад» [7]). На розгляд Верховної Ради України було внесено за­конопроект № 3586 «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій Укра­їни” (щодо призначення суддів на адмі­ністративні посади)», який і був нею прий­нятий. Проте Президент України наклав вето на даний Закон, подовживши про­тистояння між законодавчою й судовою гілками влади в питанні призначення судів на адміністративні посади.

Подальший процес суперечностей супроводжувався низкою рішень Ради суддів України, указів Президента Укра­їни, постанов парламенту, однак прога­лина щодо органу державної влади чи посадової особи, уповноваженої призна­чати суддів на адміністративні посади, усунута так і не була. При цьому Рада суддів України продовжувала призначати суддів на адміністративні посади.

Рішенням КСУ 25 березня 2010 р. ви­знано неконституційною постанову Вер­ховної Ради «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад» від 30 травня 2007 р. [8]. Як наслідок - не за­лишилося жодного органу чи посадової особи, яка мала б можливість на закон­них підставах призначати голів суду та їх заступників.

І лише з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» було зроблено спробу визначити не тільки ме­ханізм такого призначення, а й суб’єкта, уповноваженого його здійснювати. Від­повідно до ст. 20 Закону, «голова місце­вого суду, його заступник, голова апеля­ційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його за­ступники призначаються на посади стро­ком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою ра­дою юстиції за поданням відповідної ради суддів». При цьому суддя не вправі обіймати адміністративну посаду відпо­відного суду понад 2 строки підряд.

Незважаючи на законодавче надання ВРЮ повноважень по призначенню суд­дів на адміністративні посади, це питан­ня залишається дискусійним. Не випад­ково Верховний Суд України у листі від

12 липня 2010 р. наголошує, що цим За­коном продовжується неконституційна практика розширення повноважень ВРЮ [9]. Як державний орган, вона може діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Правовий статус ВРЮ визначено Основним Законом України, про що спеціально наголосив КСУ в Рішенні від 21 травня 2002 р. № 9-рп у справі про Закон України «Про Вищу раду юстиції». З огляду на це вста­новлено, що не відповідає Конституції України положення ч. 1 ст. 20 Закону, яким передбачено, що голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційно­го суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади та звільняють­ся з них ВРЮ за пропозицією відповідної ради суддів. Стаття 131 Конституції України містить вичерпний перелік пов­новажень ВРЮ, до яких не віднесено призначення суддів на адміністративні посади. У п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 16 жовтня 2001 р. № 14-рп/2001, яке згідно з ч. 2 ст. 150 Кон­ституції України є обов’язковим до ви­конання на території України, зазнача­ється, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 131 Кон­ституції право внесення подань у Верхов­ну Раду України про обрання суддів безстроково і призначення суддів на ад­міністративні посади в судах загальної юрисдикції на ВРЮ не поширюється.

Серед аргументів, що використову­ються опонентами наділення ВРЮ пов­новаженнями з призначення (звільнен­ня) суддів на адміністративні посади, переважають посилання на різноманітні висновки Венеціанської комісії, на під­ставі яких робиться висновок про невід­повідність концепції призначення (звіль­нення) суддів на адміністративні посади ВРЮ загальновизнаним фундаменталь­ним міжнародним документам, які вста­новлюють сучасні критерії незалежності суддів і судової системи.

Дійсно, за Законом України «Про Вищу раду юстиції» ВРЮ є колегіальним незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддів­ського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя на професійних засадах, а та­кож за прийняття рішень стосовно по­рушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї ком­петенції про їх дисциплінарну відпові­дальність.

Особливість трудових правовідносин з головою суду та його заступником по­лягає в тому, що вони мають складний характер. З одного боку, ці особи вико­нують адміністративні повноваження, з другого - здійснюють правосуддя. За­коном зафіксовано, що перебування суд­ді на адміністративній посаді не звільняє його від виконання суддівських повно­важень. Вступ на адміністративну посаду відбувається фактично при триваючих трудових правовідносинах особи як суд­ді відповідного суду. Саме останні є єди­ною можливою підставою для зайняття адміністративної посади. У цьому значна відмінність подібних посад у суді та в ін­ших органах державної влади. Адже зай­няття адміністративної посади в держав­ному органі є наслідком, як правило, призначення чи обрання на посаду, що є юридичним фактом, який сприяє ви­никненню трудових правовідносин. У випадку ж із суддями вони вже вини­кли, існують з факту того ж обрання чи призначення суддею і не змінюються із зайняттям такою особою іншої посади - голови суду чи його заступника. Суддя продовжує відправляти правосуддя, ви­конуючи одночасно низку інших повно­важень, що випливають з адміністратив­ної посади, а звільнення із цієї посади не припиняє його суддівських повноважень. І навпаки, припинення повноважень суд­ді є підставою для припинення його ад­міністративних повноважень.

Особливим є порядок заміщення по­сади Голови Верховного Суду України та його заступника. Згідно зі статтями 42 і 44 Закону вони обираються на посаду строком на 5 років і звільняються з по­сади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування. Як бачимо, саме при обранні керівництва Верховного Суду України якнайповніше реалізується принцип суддівського само­врядування. При цьому Пленум Верхов­ного Суду може висловити недовіру Го­лові Верховного Суду України, що має наслідком припинення його повнова­жень. Однак висловлення такої недовіри Голові Верховного Суду України не по­збавляє його повноважень як судді.

Що стосується КСУ, то за ст. 20 За­кону «Про Конституційний Суд Украї­ни» Голова КСУ обирається на спеціаль­ному пленарному засіданні органу кон­ституційного правосуддя зі складу його суддів лише на один - 3-річний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандида­тур, запропонованих суддями КСУ. Об­раним вважається кандидат, за якого проголосувало більш ніж половина кон­ституційного складу суддів.

Література ____________________________________________________________

1. Про судоустрій України : Закон України від 07.02.2002 р., № 3018-ІІІ // Відом. Верхов. Ради Украї­ни. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180.

2. Про Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні по­сади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад : Указ Президента України від 10.12.2003 р., № 1425/2003 // Офіц. вісн. Укра­їни. - 2003. - № 50. - Ст. 2619.

3. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відпо­відно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10.05.2006 р., № 361/2006 // Офіц. вісн. України. - 2006. - №19. - Ст. 1376.

4. Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здійснення судово-правової ре­форми в Україні [Електронний ресурс] : заява Ради суддів України від 26.05.2006 р. - Режим до­ступу: http://www. scourt. gov. ua.

5. Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад : постанова Верхов. Ради України від 30.05.2007 р., № 1098-У // Відом. Верхов. Ради України. - 2007. - № 34. - Ст. 455.

6. Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення

з цих посад [Електронний ресурс] : рішення Ради суддів України від 31.05.2007 р., № 50. - Режим доступу: http://www. scourt. gov. ua.

7. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з’ясування обставин прийняття Радою суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад : постанова Верхов. Ради України від 08.06.2007 р., № 1165-У // Відом. Вер­хов. Ради України. - 2007. - № 35. - Ст. 489.

8. Справа за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Консти­туції України (конституційності) постанови Верховної Ради України «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад» : рішення КСУ від 25.03.2010 р., № 9-рп/2010 // Офіц. вісн. України. - 2010. - №25. - Ст. 987.

9. Щодо Закону України «Про судоустрій України і статус суддів» [Електронний ресурс] : лист Верхов. Суду України від 12.07.2010 р. - Режим доступу: http://portal. rada. gov. ua.