joomla
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛІДЧИМ ПРАВА ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ЗАХИСТ
Юрист України

Т. Г. Фоміна

ад’юнкт Харківського національного універ­ситету внутрішніх справ

Розкриваються питання щодо визначення моменту роз’яснення слідчим обвинуваченому права на захист та щодо можливості ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи, що обґрунтовують обвинувачення.

Ключові слова: право на захист, обвинувачений, статус обвинуваченого, права захисника, обов’язок слідчого забезпечити права обвинуваченого.

Раскрываются вопросы про определение момента разъяснения следователем обвиняемому права на защиту и о возможности ознакомления обвиняемого и его защитника с материалами уголовного дела, которые обосновывают обвинение.

Ключевые слова: право на защиту, обвиняемый, статус обвиняемого, права защитника, обязанность следователя обеспечить права обвиняемого.

Here presents issues about the definition of time of explaining the interrogator accused the right to protection and the possibility of acquaintance of the accused and his counsel from the case file, which substantiate the charge.

Key words: right to defense, the accused, the status of the accused, the rights of counsel, the duty of the investigator to ensure the rights of the accused.

Відповідно до положень Конституції України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право на захист, а за­безпечення цього права є однією з основ­них засад судочинства. Кримінально - процесуальний закон не лише проголо­шує дане право, а й вимагає від посадо­вих осіб створити реальні умови для належної реалізації обвинуваченим сво­їх прав.

Забезпеченню права на захист приді­ляється велика увага як на рівні міжна­родного, так і національного законо­давств. Питання щодо підвищення га - рантованості прав обвинуваченого були неодноразово предметом науко­вих досліджень багатьох учених, зокрема

С. А. Альперта, М. В. Вітрука, Ю. М. Гро­шевого, Т. Н. Добровольської, В. С. Зеле - нецького, Є. Ф. Куцової, В. М. Корнукова, Л. М. Лобойка, В. З. Лукашевича, П. А. Лупинської, М. М. Маляренка, Є. Г. Мартинчика, М. М. Михеєнка, Я. О. Мотовіловкера, І. Л. Петрухіна, М. М. Полянського, В. М. Савицького, М. С. Строговича, В. П. Шибіка та ін.

Аналізуючи рівень наукової розро­бленості проблеми, слід зазначити, що деякі питання забезпечення права особи на захист у науці кримінального процесу залишаються дискусійними. Зазначені обставини слугують орієнтиром при об­ранні теми статті, метою якої є визна­чити момент роз’яснення слідчим обви­нуваченому права на захист та розкрити питання щодо можливості ознайомлення обвинуваченого та його захисника з ма­теріалами кримінальної справи, що об­ґрунтовують обвинувачення.

Вирішення питання щодо моменту роз’яснення слідчим права на захист є важливим з точки зори подальшої його реалізації обвинуваченим. Відповідно до ст. 142 КПК України права особі роз’яс-


нюються при пред’явленні обвинувачен­ня. Автори науково-практичного комен - таря КПК України зазначають, що пред’явлення обвинувачення є процесу­альною дією, що полягає в оголошенні слідчим обвинуваченому постанови про притягнення як обвинуваченого, у роз’ясненні суті пред’явленого обви­нувачення та процесуальних прав на до - судовому слідстві [1, с. 342]. Таким чином, наголошується на тому, що роз’яснення прав обвинуваченому є складовою час­тиною норм, що регулюють порядок пред’явлення обвинувачення.

На нашу думку, дані положення ви­магають деяких уточнень. Особа отримує статус обвинуваченого з моменту вине­сення слідчим постанови про притягнен­ня особи як обвинуваченого. Саме з цьо­го часу обвинуваченому надані процесу­альні права. Проте дізнається він про свої права пізніше - під час пред’явлення обвинувачення. Крім того, з моменту ви­несення слідчим постанови про притяг­нення особи як обвинуваченого до пред’явлення цій особі обвинувачення може пройти до двох днів. Протягом цьо­го строку особа перебуває у статусі об­винуваченого, проте так і не знає своїх прав та обов’язків, відповідно не може ними користуватися. Обвинувачений, не знаючи своїх процесуальних прав, зна­йомиться з найважливішим актом - по­становою про притягнення його як об­винуваченого. Тому слід погодитися з тими науковцями, які пропонують роз’яснювати права та обов’язки особі перед пред’явленням обвинувачення [2, с. 197; 3, с. 117]. В. Бож’єв вважає, що перед пред’явленням обвинувачення особі необхідно роз’яснювати лише пра­во запросити захисника [4, с. 56-60].

Слід зазначити, що у проектах КПК України питання про роз’яснення обви­нуваченому його прав вирішується дещо інакше, ніж у діючому кодексі. Так, від­повідно до ч. 1 ст. 234 проекту КПК Укра­їни № 1233 від 13.12.2007 роз’яснення обвинуваченому його прав та обов’язків здійснює прокурор після пред’явлення обвинувачення [5]. А відповідно до п. 5 ст. 259 проекту КПК України, розробле­ного Національною комісією зі зміцнен­ня демократії та утвердження верховен­ства права за станом на 11.09.2008, обви­нувачений отримує від державного об­винувача перелік його прав разом із по­становою про висунення обвинувачення [6]. Вважаємо, що таке положення дещо звужує права обвинуваченого, адже згід­но з вказаною нормою проекту права об­винуваченому взагалі не роз’яснюються, він із ними знайомиться самостійно.

Ураховуючи вищевказане, слід уточ­нити положення ст. 142 КПК України, закріпивши обов’язок слідчого роз’яс­нювати права та обов’язки особі, у тому числі й право на захист, перед пред’яв­ленням обвинувачення. Про це має скла­датися протокол із зазначенням години і дати вчинення вказаних дій. Одразу слідчий повинен забезпечити обвинува­ченому реалізацію його прав, у тому чис­лі вирішити питання про запрошення або призначення захисника. Після роз’яснення прав обвинуваченому, скла­дання відповідного протоколу, забезпе­чення можливості здійснення обвинува­ченим своїх прав слідчий оголошує осо­бі постанову про притягнення як обви­нуваченого.

Вважаємо, що слідчий повинен роз’яснити обвинуваченому такі основні питання щодо його права на захист: хто може бути захисником у справі; порядок запрошення, призначення та заміни за­хисника; випадки обов’язкової участі за­хисника у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК на за­прошення обвинуваченого чи за його згодою до участі у справі може бути до­пущено декількох захисників. Указане право також повинно бути роз’яснено та забезпечено обвинуваченому.

У випадках, передбачених ст. 45 КПК України, слідчий зобов’язаний забезпе­чити участь захисника у справі незалеж­но від волі обвинуваченого. Установле­ний у цій статті обов’язок підкріплений положенням ч. 3 ст. 47 КПК України. Ви­мога особи, яка провадить розслідуван­ня, про призначення захисника є обов’яз­ковою для керівника адвокатського об’єд нання.

З 01.01.2013 наберуть чинності зміни до КПК України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну пра­вову допомогу», а саме: «у разі якщо участь захисника є обов’язковою, а пі­дозрюваний, обвинувачений, підсудний не залучив захисника, особа, яка прова­дить дізнання, слідчий чи суд надсила­ють запит про призначення захисника до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника є обов’язковою для керівника Центру з надання без­оплатної вторинної правової допомоги» (ч. 4 ст. 47 КПК) [7].

Позитивним нововведенням, що сприяє забезпеченню прав обвинуваче­ного, яке можна запозичити й україн­ському законодавцю, є положення частин 2-4 ст. 172 КПК РФ щодо попереднього повідомлення про пред’явлення обви­нувачення. Відповідно до вказаної нор­ми слідчий сповіщає обвинуваченого про день пред’явлення обвинувачення й одночасно роз’яснює йому право само­стійно запросити захисника або клопо­тати про забезпечення участі захисника слідчим. Обвинувачений, який перебуває під вартою, сповіщається про день пред’явлення обвинувачення через адмі­ністрацію місця тримання під вартою [8]. Аналогічна норма закріплена й у про­екті КПК України, розробленому Націо­нальною комісією зі зміцнення демокра­тії та утвердження верховенства права за станом на 11.09.2008. У ч. 3 ст. 259 про­екту зазначено, що державний обвинувач повідомляє обвинувачуваного або його захисника про день, час і місце висунен­ня обвинувачення [6]. Встановлення та­кого правила у майбутньому кодексі сприятиме реальній можливості для об­винуваченого запросити захисника та підготуватися до цієї процесуальної дії. Не менш важливим є те, що дане поло­ження буде відповідати й міжнародним актам у сфері захисту прав людини. Пункт 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право обвинуваченого: «а» бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; «б» мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту [9]. Проте слід урахувати, що особа, знаючи про май­бутнє пред’явлення їй обвинувачення, може ухилитися від слідства, перешко­дити встановленню істини у криміналь­ній справі. Тому закріплення у кодексі положення про завчасне повідомлення про пред’явлення обвинувачення має бути вивчено додатково.

Обвинуваченому надано право в будь-який момент провадження у спра­ві відмовитися від запрошеного чи при­значеного захисника (ст. 46 КПК Украї­ни). У такому разі слідчий повинен з’ясувати в обвинуваченого мотиви від­мови від захисника та скласти про це протокол. Якщо обвинувачений відмов­ляється від захисника у тих випадках, коли його участь є обов’язковою, слідчий також вивчає мотиви відмови. При ви­знанні слідчим даних мотивів такими, що заслуговують на увагу, захисник за­мінюється іншим.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 48 КПК України захисник має право знайомити­ся з матеріалами, що обґрунтовують пред’явлення обвинувачення. У науковій літературі висловлюються різні точки зору щодо питання доступу обвинуваче­ного та його захисника до матеріалів спра­ви ще до виконання вимог статей 218, 219 КПК України. На думку одних науковців, забезпечення реалізації принципу зма­гальності сторін на різних стадіях кримі­нального судочинства залежить від до­ступу сторони захисту до матеріалів кримінальної справи [10, с. 91]. Інші ав­тори наполягають на тому, що ознайом­лення захисника з матеріалами, що по­служили підставою для пред’явлення обвинувачення його підзахисному, до закінчення досудового слідства ставить у завідомо нерівне становище органи до - судового слідства (обвинувачення) і за­хисту, оскільки обізнаність обвинуваче­ного та його захисника про докази, що є у органів досудового слідства на момент пред’явлення обвинувачення, може сут­тєво ускладнити процес встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі, зводячи нанівець значення поняття таєм­ниці досудового слідства [11, с. 40].

Вважаємо, що реалізація права захис­ника та його підзахисного знайомитися з матеріалами, що обґрунтовують пред’явлення обвинувачення, можлива за умови встановлення обов’язку слідчого на­водити у постанові про притягнення особи як обвинуваченого докази, що вказують на вчинення злочину певною особою.

КПК України не закріплює такого обов’язку слідчого, хоча й у ст. 130 перед­бачає, що кожне прийняте ним рішення повинно бути обґрунтованим та вмотиво­ваним. Так, ще М. С. Строгович зазначав, що слідчий не зобов’язаний повідомляти обвинуваченому докази, на яких ґрунту­ється обвинувачення. Право знайомитися з доказами обвинувачений отримує пізні­ше, під час закінчення попереднього слід­ства, хоча слідчий може повідомити ці до­кази обвинуваченому й раніше, якщо вва­жає це доцільним [12, с. 150].

Автори проекту КПК України № 1233 від 13.12.2007 внесли деякі уточнення у положення, що регламентують зміст постанови про притягнення особи як обви­нуваченого. Так, у ч. 2 ст. 232 вказаного проекту зазначено, що у постанові окрім формули обвинувачення зазначаються ще й джерела доказів, що вказують на вчинен­ня злочину, місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину [5]. Вважаємо, слід підтримати дану позицію та закріпити у кримінально-процесуальному законі обов’язок слідчого привести у постанові про притягнення особи як обвинувачено­го докази, на підставі яких він зробив ви­сновок про винуватість обвинуваченого. Таку пропозицію висловлюють й деякі науковці [13, с. 63; 14, с. 91; 15, с. 137].

Окремо слід відмітити, що право зна­йомитися з матеріалами, якими обґрун­товується пред’явлення обвинувачення, бажано надати й обвинуваченому, допов­нивши відповідним положенням ст. 43 КПК України. Оскільки зі змісту п. 3 ч. 2 ст. 48 КПК України зрозуміло, що права захисника більш широкі за обсягом, ніж права особи, яку він представляє.

Розглянуті аспекти забезпечення слідчим права обвинуваченого на захист є лише часткою у комплексі проблем, пов’язаних із реалізацією прав даного суб’єкта процесу. Вважаємо, що вислов­лені пропозиції сприятимуть підвищен­ню гарантованості прав обвинуваченого. Питання забезпечення прав учасників кримінального судочинства залишається наразі чи не найактуальнішим, тому буде предметом подальших досліджень.



1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [заг. ред. В. Т. Маля - ренка, В. Г. Гончаренка]. - К. : Юрисконсульт, КНТ, 2008. - 896 с.

2. Слинько С. В. Механизм реализации процессуального статуса субъектов уголовно-процессуальной деятельности : [монография] / С. В. Слинько. - Х. : Основа, 2005. - 254 с.

3. Омельченко Т. В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Т. В. Омельченко. - Х., 2004. - 216 с.

4. Божьев В. Предъявление обвинения и допрос обвиняемого / В. Божьев // Уголов. право. - 2001. - № 2. - С. 56-60.

5. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13.12.2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gska2.rada. gov. ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115.

6. Проект Кримінально-процесуального кодексу України, розробленого Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права за станом на 11.09.2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/.


7. Про безоплатну правову допомогу : Закон України : станом на 4 серп. 2011 р. // Голос України від 08.07.2011. - № 122.

8. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации № 174-ФЗ, принят Государственной Думой РФ 22.11.2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. up-kodeks. ru/.

9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // Офіц. вісн. України. - 2006. - № 32. - Ст. 2371.

10. Фомин М. А. Сторона защиты в уголовном процессе (досудебное производство) / М. А. Фомин. - М. : Юрлитинформ, 2004. - 536 с.

11. Мартынов А. Н. Проблемные вопросы, связанные с реализацией права на защиту подозреваемого и обвиняемого в процессе уголовного судопроизводства / А. Н. Мартынов // Вісн. Луган. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. - 2008. - Спец. вип. № 3. - С. 36-41.

12. Строгович М. С. Уголовный процесс : [учеб. для юрид. школ. ] / М. С. Строгович. - М. : Юрид. изд - во НКЮ СССР, 1944. - 280 с.

13. Янович Ю. П. Проблемы совершенствования процессуального статуса подозреваемого и обви­няемого : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ю. П. Янович. - Х., 1992. - 222 с.

14. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Т. В. Корчева. - Х. : Вид. ФОП Вапнярчук Н. М., 2007. - 200 с.

15. Вільчик Т. Б. Кримінально-процесуальні проблеми захисту прав обвинуваченого та світові стан­дарти / Т. Б. Вільчик // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 68. - С. 131-139.