joomla
ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ІЗ ПРИВОДУ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Юрист України

В. В. Зуй

кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права Національного уні­верситету «Юридична академія України іме­ні Ярослава Мудрого»

У статті охарактеризовано категорію справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. На­голошено на особливостях такої категорії справ і виділено судові помилки, що трапляються під час їх розгляду й вирішення. Звернено увагу на вдосконалення нормативної бази щодо представленої проблематики.

Ключові слова: рішення, дії, бездіяльність, суб’єкт владних повноважень, адміністратив­на відповідальність, провадження, постанова, юрисдикція.

В статье охарактеризована категория дел по поводу решений, действий или бездеятель­ности субъектов властных полномочий в делах о привлечении к административной ответ­ственности. Сделан акцент на особенностях такой категории дел и выделены судебные ошиб­ки, которые случаются при их рассмотрении и разрешении. Обращено внимание на усовершенствование нормативной базы относительно представленной проблематики.

Ключевые слова: решение, действия, бездеятельность, субъект властных полномочий, административная ответственность, производство, постановление, юрисдикция.

This article describes a category of cases as a case about the decisions, acts or omissions subject of authority in matters of bringing to administrative responsibility. Emphasis is placed on the features of this type of case and isolated judicial errors that occur during the consideration and decision of the studied cases. Attention is paid to the improvement of the regulatory framework concerning the presented issues.

Key words: decision, action, inaction, the subject of authority, administrative responsibility, the production, regulation, jurisdiction.

У науковій юридичній літературі іс­нують різні точки зору щодо можливості розгляду спорів із приводу притягнення до адміністративної відповідальності в уста­новленому КУпАП порядку. При цьому дослідники не звертаються до положень КАСУ про можливість виключення з під­судності адміністративних судів справ цієї категорії. Так, Е. Ф. Демський зазначає, що справи про притягнення до адміністратив­ної відповідальності за п. 2 ч. 1 ст. 18 КАСУ вирішуються місцевими загальними суда­ми як адміністративними судами в поряд­ку позовного провадження. Однак це не усуває можливості оскаржити таке при­тягнення в порядку позовного проваджен­ня за скаргою, як це встановлено у гл. 24 КУпАП та в інших законах України. Ви­користання ж останнього методу оскар­ження постанов у справах про адміністра­тивне правопорушення в порядку про­вадження за скаргою забезпечує швидкість розгляду справи та економічність вирішен­ня подібних спорів [2, с. 340].

Ураховуючи наведене міркування, до­зволимо собі наголосити, що мета діяль­ності адміністративних судів - це розгляд і вирішення адміністративних справ, у яких хоча б однією зі сторін виступає орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадовець чи служ­бовець або інший суб’єкт, який виконує владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі й ті, що сто­суються виконання делегованих повно­важень судами, де в основному з достат­ньою повнотою перевіряється саме за­конність постанов, прийнятих уповно­важеними органами, які притягають фі­зичних чи юридичних осіб до адміністра­тивної відповідальності. Завданням же КУпАП є: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ та організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, за­побігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного й неухильного додержання Конституції і законів Украї­ни, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлін­ного виконання своїх обов’язків, відпо­відальності перед суспільством.

У той же час відзначимо, що патовою стає ситуація, коли особа притягається загальним судом до адміністративної від­повідальності згідно з положеннями КУпАП, оскільки в такому разі адміні­стративний суд не має права перевірити законність і обґрунтованість рішення за­гального суду. З погляду О. Г. Свиди, слід у майбутньому вказану прогалину в адмі­ністративному законодавстві усунути шляхом віднесення зазначеної категорії справ до компетенції загальних судів, що забезпечить право на оскарження їх рі­шень щодо притягнення до адміністра­тивної відповідальності відповідно до норм КУпАП, а також дозволить адміні­стративним судам спеціалізуватися ви - няткого на справах про захист людської гідності від неправомірних дій суб’єктів владних повноважень [3, с. 358].

Отже, резюмуємо, що відповідно до ч. 1 ст. 18 КАСУ саме місцевим загальним судам як адміністративним судам під­судні всі адміністративні справи з при­воду рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Але підкреслимо, що дія КАСУ не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Вони розглядаються в передбаченому КУпАП порядку за ст. 221 цього Кодексу, тобто районними, районними в місті, міськими чи міськрайонними судами за правилами, встановленими у КУпАП. З урахуванням вищевикладеного, вважа­ємо, що можна погодитися з позицією

В. Б. Авер’янова, що не слід ототожню­вати адміністративні суди з органами, які накладають адміністративні стягнення, хоча за цими судами закріплені повно­важення щодо захисту прав і свобод гро­мадян у царині юрисдикційної діяльнос­ті органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування [4, с. 518].

Зауважимо, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних су­дів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних по­вноважень щодо оскарження його рі­шень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. До правових актів індиві­дуальної дії належать також рішення (по­станови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб’єктами владних повнова­жень (крім суду). Відповідно до припису п. 2 ч. 1 ст. 18 КАСУ, який кореспондуєть­ся з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб’єктів владних повноважень у справах про ад­міністративні правопорушення здійсню­ється шляхом подання адміністративно­го позову до місцевого загального суду як адміністративного суду [5].

До правових проблем, безпосеред­ньо пов’язаних із забезпеченням су­дом засобами законності застосування адміністративних стягнень, належать:

а) виявлення правомірності поведінки (ді­яльності) учасників суспільних відносин;

б) з’ясування пом’якшуючих та обтяжу­ючих відповідальність обставин, наяв­ності заподіяної майнової шкоди та ін­ших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; в) судова оцінка наявності самого факту вчинення адміністративного проступку; г) судова оцінка нормативного акта, яким перед­бачено адміністративну відповідальність за такий проступок і згідно з яким на винну особу накладено адміністратив­не стягнення [6, с. 255, 256]. Відзначимо, що перші 2 питання мають вирішувати безпосередньо органи, що розглядають справи про адміністративні правопору­шення, а адміністративний суд повинен перевірити саме факт цього з’ясування, законність процедури притягнення до ад­міністративної відповідальності й накла­дення стягнення, тому останні 2 питання можуть входити до компетенції цього органу. Цілком доречною щодо цього є думка Г. Рижкова, що адміністративний суд у жодному разі не слід ототожнювати з органами, які мають право накладати адміністративні стягнення [7, с. 201-203].

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про при­тягнення до адміністративної відпові­дальності вирішується місцевими загаль­ними судами як адміністративними су­дами протягом 5-ти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може про­довжити розгляд справи, але не більш як на 5 днів. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з розглядуваного приводу є остаточним і не підлягає оскарженню. За приклад можемо навести справу № 225/744/12 за позовом Особи-1 до головного держав­ного санітарного лікаря Тростянецького району Ляшенка В. І. про скасування по­станови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої ви­моги тим, що 26.03.2012 р. цей посадо­вець виніс постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 102,00 грн за по­рушення, пов’язані з недотриманням гі­гієнічних вимог до питної води, призна­ченої для споживання людиною.

Важливо підкреслити, що в даній пуб­лікації у справі про притягнення до адмі­ністративної відповідальності за характе­ром публічно-правового спору вагомими є розгляд і вирішення публічно-правових відносин з приводу рішень, дій чи безді­яльності суб’єктів владних повноважень, тобто відносин стосовно правомірності накладення адміністративного стягнення суб’єктом владних повноважень. Як зазна­чає В. Б. Авер’янов, підставою такого пу­блічно-правового спору є порушення, пов’язане зазвичай із протиправністю чи/і протизаконністю управлінських (адміні­стративних) актів, дій чи бездіяльності, що є змістом управлінської діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого са­моврядування. Науковець підкреслює, що протизаконність - це вступ управлінських актів у суперечність із нормами законодав­ства, а протиправність передбачає пору­шення управлінськими діями чи бездіяль­ністю прав і свобод громадян, у тому числі основних принципів природного права, які можуть бути і не конкретизовані в за­конодавстві України. Такі характерні дії чи бездіяльність, що оскаржуються в адміні­стративному суді, можуть бути двоєдини­ми факторами, створювати окремо під­стави для оскарження [4, с. 519].

Об’єктом у справах розглядуваної ка­тегорії виступають судові рішення й інфор­мація про практику розв’язання спорів за позовами фізичних осіб про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів влад­них повноважень у справах про притягнен­ня до адміністративної відповідальності.

Суб’єктний склад учасників у спорах досліджуваної категорії справ станов­лять особи, до яких були застосовані ад­міністративні стягнення, й органи (їх посадовці), уповноважені розглядати такі справи. Отже, суб’єктний склад пу­блічно-правових правовідносин охоп­лює: відповідача, яким може бути адмі­ністративна комісія при виконавчому комітеті сільської, селищної або міської ради; виконавчий комітет сільської, се­лищної або міської ради; районні, район­ні у місті, міські чи міськрайонні суди;

органи внутрішніх справ, органи дер­жавних інспекцій, інші органи (їх поса­довці), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення в порядку підвідомчості, встановленому гл. 17 КУпАП та іншими законами Укра­їни; позивача, яким може бути лише фізична або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень.

Як свідчить судова практика України (узагальнена Вищим адміністративним судом України), представлена категорія справ у більшості випадків вирішується судами правильно. Відзначається, що в аналізованому періоді (2012-2013 рр.) позовні вимоги по розглядуваних справах найчастіше задовольнялись майже 95 %. При цьому існують деякі винятки стосов­но особливостей розгляду справ із при­воду рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах досліджу­ваної категорії та щодо спірних питань, що виникають у судовій практиці. У про­цесі здійснення узагальнення було вияв­лено низку проблем, а саме: 1) у більшос­ті вивчених справ судді чітко не визна­чали судову юрисдикцію; 2) адміністра­тивний позов може бути подано в межах закріпленого у КАСУ або іншими закона­ми строку звернення до адміністративно­го суду. Для звернення до нього за захис­том прав, свобод чи інтересів особи ви­значається 6-місячний строк, який (якщо не зазначено іншого) обчислюється з дня, коли особа дізналася (або повинна була дізнатися) про порушення своїх прав, сво­бод чи інтересів. Проте КАСУ та іншими законами можуть установлюватися й інші строки для звернення до адміністратив­ного суду. У зв’язку із цим під час розгля­ду такої категорії справ судам слід засто­совувати строки звернення до суду, за­кріплені у ст. 289 КУпАП, тобто 10 днів з дня винесення постанови; 3) у зазначе­них вище справах адміністративним су­дом не вирішується питання щодо при­тягнення особи до адміністративної від­повідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, за результат чого суд може визнати їх незаконними, скасу­вати рішення про накладення адміністра­тивного стягнення або відмовити в цьому;

4) перевіряється законність притягнення до адміністративної відповідальності у справах розглядуваної категорії.

Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що судами в більшості випадків справи проаналізованої категорії вирішу­ються правильно, але судами, на жаль, не враховуються певні особливості їх роз­гляду. Спираючись на положення КАСУ й наведені міркування правників, вважа­ємо за можливе виділити певні особли­вості розгляду спорів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності: а) у таких справах суд вправі вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод чи інтересів сторін або третіх осіб, а також з власної ініціативи витребувати докази для з’ясування всіх обставин по справі (ч. 2 ст. 11 КАСУ); б) такі справи розглядають­ся й вирішуються суддями одноособово; в) у досліджуваної категорії справ обов’язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєть­ся на відповідача (суб’єкта владних повно­важень), якщо той заперечує проти адмі­ністративного позову, а обставини, визна­ні судом загальновідомими, не потребу­ють доведення (ч. 2 ст. 71 КАСУ); г) суд за клопотанням позивача або з власної іні­ціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення адмі­ністративного позову, якщо: існує очевид­на небезпека заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача до ухва­лення рішення в цій адміністративній справі; захист цих прав, свобод чи інтер­есів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат і очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень; проведення в залі судового засідання фото - чи кінозйомки, відео- чи звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслю­вання судового засідання по радіо чи те­лебаченню допускаються на підставі ухва­ли суду, але за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб’єктами владних повноважень (ч. 8 ст. 12 КАСУ); при прийнятті судового рі­шення на користь сторони, яка не є суб’єк­том владних повноважень, суд присуджує виплату всіх її документально підтвер­джених судових витрат з Державного бю­джету України або місцевого бюджету, якщо відповідачем був орган місцевого самоврядування.



Література ___________________________________________________________

1. Адміністративне право : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Богуцький [та ін.] ; заг. ред. : Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Зуй. - Х. : Право, 2012. - 654 с.

2. Демський, Е. Ф. Адміністративно-процесуальне право України : навч. посіб. / Е. Ф. Демський. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 496 с.

3. Свида, О. Г. Проблеми удосконалення компетенції адміністративних судів щодо справ про при­тягнення до адміністративної відповідальності / О. Г. Свида // Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку : зб. наук. пр. - Миколаїв, 2006. - С. 357-359.

4. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та за­хисту : монографія / В. Б. Авер’янов [та ін.] ; за ред. В. Б. Авер’янова. - К. : Наук. думка, 2007. - 588 с.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х // Відом. Верхов. Ради УРСР - 1984. - № 51. - Ст. 1122.

6. Яценко О. В. Правові проблеми судового контролю за законністю накладення адміністративних стягнень / О. В. Яценко // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність : матеріали наук.-практ. конф., 22-23 листоп. 1996 р. - К. : Генеза, 1997. - С. 255, 256.

7. Рижков Г. Адміністративна юстиція як елемент правової культури суспільства / Г. Рижков // Право та культура: теорія і практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 15-16 трав. 1997 р. - К., 1997. - С. 201-203.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ГУ // Відом. Верхов. Ради України. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.